СЛОВОТВІРНИЙ ТА СЕМАНТИЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ АФІКСІВ У ВИРАЖЕННІ ЗНАЧЕННЯ СТВЕРДЖЕННЯ

УДК 811.161.2′

О. В. Гурко

 

СЛОВОТВІРНИЙ ТА СЕМАНТИЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ АФІКСІВ

У ВИРАЖЕННІ ЗНАЧЕННЯ СТВЕРДЖЕННЯ

 

Визначено роль словотвірних засобів у реалізації значення ствердження. Виділено афікси, семантична структура яких окремо чи в поєднанні з лексемами різної частиномовної належності відбиває стверджувальний зміст із відтінком повторюваності, надмірності, сукупності, однаковості, усеосяжності, результатив­ності, наслідковості, напряму, інтенсивності, початку та закін­ченості дії.

Ключові слова: стверджувальне значення, експлікація, лексема, словотвірні засоби, афікс, префікс, суфікс.

 

Определена роль и  место словообразовательных средств в реали­зации утвер­дительного значения. Выделены аффиксы, семантическая структура которых отдельно или в сочетании с лексемами различных частей речи отражает утвердительное содержание с оттенком повторяемости, излишества, совокупности, единообразия, всеобщей охватности, результативности, последствия, направленности, интенсивности, начала и окончания действия.

Ключевые слова: утвердительное значение, экспликация, словообразовательные средства, лексема, аффикс, приставка, суффикс.

 

The article deals with the role and place of derivational means in the implemen­tation of affirmative meaning. It determines affixes semantic structure of which individually or in combination with various lexemes of various parts of speech reflects an affirmative meaning with a touch of repetition, excessive fullness of features’ determination, collectivity, identity, efficiency, heredity, directionality, intensity, beginning and completeness of an action.

Keywords: affirmative meaning, explication, lexeme, derivational means, affix, prefix, suffix.

 

Аналіз наукових публікацій свідчить, що словотвір науковці активно почали вивчати в другій половині ХХ ст. (О. К. Без­пояско [2], Т. А. Івасишина [5], В. С. Ільїн [6], Н. Ф. Клименко [7]), утім, ця тема й дотепер не втратила актуальності, оскільки в сучасній ук­раїнській лінгвістиці поки що відсутні праці, у яких би йшлося про експлікацію ствердження словотвірними засобами. Саме з огляду на це об’єктом у науковій розвідці постають афікси зі стверджувальним елемен­том. У пропонованій статті маємо за мету дослідити основні засоби вербалізації ствердження на словотвірному та лексичному рівнях мови. Поставлена мета передбачає виконання таких завдань: виділити афікси, семантична структура яких окремо чи в поєднанні з лексемами різної частиномовної належності найяскравіше відбиває стверджувальний зміст. Матеріалом для аналізу стали лексичні одиниці із тлумач­ного, іншомовного, синонімічного словників і твори українських пи­сь­ме­н­ників ХІХ–ХХІ століть.

Професор Н. Ф. Клименко потрактовує афікс як службову морфему, наділену номінативним, вираженим у поєднанні із коренем, значенням або синтаксичними значеннями. В енциклопедії «Українська мова» дослідниця зазначає, що афікси мають лише додаткове лексичне або граматичне значення, яке вони реалізують, приєднуючись до кореня, щодо якого займають пре- або постпозицію [15, с. 37]. Отже, афікс передусім набуває різноманітних словотвірних значень.

Окрему роль серед стверджувальних афіксів виконує префікс пере-. Він презентує значення надмірної повноти вияву дії чи до-мінування одного суб’єкта або об’єкта над іншим, що ґрунтується на ствердженні: переїсти ‘наїдатися зверх міри’ [9, с. 261], перехитрити ‘перевершувати кого-небудь хитрощами’ [9, с. 312], перебороти ‘брати вверх над ким-небудь, чим-небудь, перемагати в боротьбі’ [9, с. 241], перенасичення ‘надмірне насичення чим-небудь’ [12, с. 281], переросток, перестарок ‘підліток, людина, старша за віком, ніж це по­трібно для чого-небудь’ [12, с. 169], перетворення ‘докорінна зміна’ [12, с. 175]. Крім того, префікс пере- як виразник стверджувального значення вживають також у дієсловах, що експлікують повторну дію, яку вчиняють з тих чи тих причин знову: переписати, перечитати, перемалювати, перешивати, перевдягатися, наприклад: Ївга трохи не згубила книша, яким матушка обдарила. Ївга, як здо­ровiша, була за мiхоношу. Прийшлося перемiнити другiй, а чорне Ївжине лице, жартуючи, натирали дiвчата снiгом, щоб прочунялася (9, с. 115); Коли прикордонник, читаючи документи Черниша, перепитав найменування частини, сержант раптом урвав свою розповідь і, нашорошений, обернувся до Черниша (3, с. 14); Парасі чоботи таки справили. Померла навесні бабуся, з їхніх старих шкарбанів перетягли на Парасю (1, с. 24); Вона мені співала про любов, Про молодощі, радощі, надії, Вона мені переспівала знов Те, що давно мені співали мрії (12, с. 49–50).

Для реалізації стверджувального значення в сучасній українській мові широко вживані префікси з-(с-), в-(у-) та за-, які серед інших діє­слівних префіксів вирізняє особлива здатність сполучатися із найрізно­маніт­нішими основами та надзвичайне багатство додаткових відтінків.

Аналізуючи семантику стверджувальних афіксів, Г. Катц [16, с. 13] та Л. В. Володимирська [3, с. 236] зазначають, що семантику резуль­татив­­ності, інтенсивності, наслідковості, закінченості, тривалості, ретельності та напряму дії ґрунтують на ствердженні, що уналежнює префікси з-(с-), в-(у-) та за до тих, які містять стверджувальний компонент.

Префікс з-(с-) реалізує здебільшого власне-стверджувальне значення із відтінком результативності, наслідковості, початку та закін­ченості дії, інтенсивності короткочасної чи тривалої дії в лексемах на зразок злагодити, зміцнити, створити, зробити, зберегти, зрушити, зірватися, знайти, здобути, сховати, наприклад: Місце, де ще тільки передбачається створити плацдарм (3, с. 155); А зробимо зараз так: усеньку зброю отут, коло Горілого пниська, у влагу водну покидаємо, аки талан уві землю (11, с. 33); Цей маєточок старий Мартович здобув своєю солідною працею без нічиєї кривди (10, с. 122); Полине за синіє море, полине за гори, Літатиме в чистому полі, Здійметься високо-високо в небесні простори і, може, спітка тую долю (12, с. 30).

Однією з найвиразніших функцій префікса в-(у-) вважають типове для відповідного прийменника вираження, оформлення значення дії, спеціалізоване на експлікації руху всередину, тобто зазначений префікс, приєднуючись до дієслів, реалізує просторово-об’єктну семантику: Входжу назад до хати (10, с. 17); Знявся страшенний лемент, німці вбігали на вогневу (3, с. 51); Якщо ви твердо вирішили стати фармацевтом, то вам слід знати, що щоб отримати цю спеціаль­ність, вам спочатку потрібно вступити до медичного училища на відповідну спеціальність (15).

Крім того, префікс в-(у-) експлікує відтінки результативності, наслідковості, закінченості, ретельності, щільнішого зв’язку так само, як і префікс з-(с): Вставай, хто живий, в кого думка повстала! Година для праці настала! (12, с. 47); Тут як би владить так, Щоб який-небудь неборак Не здумав шелесту зробити (2, с. 61); Вбери фану в буковину, Все не стане за дружину (13, с. 25); Золотих не хочу лаврів, З ними щастя не здобуду. Як я ними увінчаюсь, то поетом вже не буду (12, с. 53); Молода дівчина вгадала душею, як вгадують малі діти, що Василь каже правду, й злякалась (8, с. 45).

Аналізуючи семантику стверджувальних афіксів, зауважимо, що як виразник стверджувального змісту дієслівний префікс за- фун­кціо­нує в кількох значеннях: 1) експлікуючи означення початку дії формами доконаного виду: зашипіти, зашелестіти, задрижати, загавкати, забриніти; 2) поширюючи дію на поверхні предмета: за­сівати, залити, застелити, заквітчати, забризкати; 3) реалізуючи відтінок значення процесу дії чи певного стану: заспокоювати, за­певняти, залицятися, заохочувати; 4) указуючи на напрям дії все­ре­дину: зазирати, заривати, закопати, заглибити, застромити; 5) вер­ба­лі­зуючи відтінок надмірності: загуляти, залежатися, заходитися, замилуватися.

Помічено, що питомий префікс від- та іншомовний ре- виступають стверджувальними виразниками кількісного вияву дії, указують на її кратність. На нашу думку, префікси від- та ре- є близькозначними, але не тотожними, оскільки різне формальне вираження цих афіксів зумовило різні відтінки їхньої семантики. Зокрема, основне значення префікса від-  – експлікація дії, спрямованої на від­­да­ляння одного пред­мета від іншого. Натомість нас цікавить префікс від-, який через вторинну семантику своїх складників прийменників актуалізує відтінок поновлення дії, названої твірною основою, а префікс латин­ського походження ре- означає зворотну або повторну дію: відбудовувати – ‘відновлювати що-небудь зруйноване’ [8, с. 398], від­годовувати – ‘добрим харчуванням сприяти погладшанню кого-небудь’ [8, с. 405], реорганізувати – ‘організовувати що-небудь по-іншому, краще’ [9, с. 896], репродукувати – ‘відновлювати, відтво­рювати те, що збереглось у пам’яті’ [9, с. 898], відновити – ‘надавати попереднього вигляду чому-небудь пошкодженому, зруйнованому, зіпсованому; приводити до попереднього стану’ [8, с. 433], відродити – ‘відновлювати те, що перебуває в стані занепаду або припинило існування’ [8, с. 447].

Окремий семантичний різновид афіксів зі стверджувальним значенням закінчення процесу вияву дії становлять дієслівні префікси до-, при-, під-, над-. Зокрема, префікс до- означає межу у вияві дії та вказує на її закінчення: добігати ‘наближатися до кінця’ [8, с. 779], добудувати ‘закінчувати будувати що-небудь’ [8, с. 785], додруковувати ‘друкувати до певної межі’ [8, с. 797]. Крім того, у недієслівних утвореннях префікс до- нерідко виражає часову ознаку, зокрема підтверджує наявність певних подій до зазначеного етапу, наприклад, довоєнне життя, досталінські реформи, дошкільний заклад.

Цікаво, що в українській мові префікси із семантикою наближення (при-, під-) у поєднанні із дієсловами суб’єктного й об’єктного руху здебільшого набувають стверджувального значення, указуючи напрям дії до певного місця, предмета, особи тощо, наприклад: Лисиця десь м’ясця дістала, Тихесенько прибігла під стіжок – Ум’яла більше­нький шматочок А менший у сінце сховала (2, с. 29); На чиїм-то по­бережжю збіжжя золотіють, І покоси шовковії колом зеленіють, І шумлять ту темні луги, гай там шелевіє, Там хатина у садочку, ту ся двір біліє, Ту соколи підлітають, ту вірли сковичуть, А по борах соловії сум на сум щебечуть? (13, с. 24); Уже сонце високо підплило, бралося до раннього обіду (9, с. 23); Траплялось так, що якийсь із поїздів запізнювався, тоді, мигаючи вогнями з обох боків, прибували одночасно два поїзди (4, с. 26).

У сучасній українській мові фіксуємо також чимало питомих та запозичених афіксів, що експлікують семантику інтенсивності, яка, на нашу думку, спеціалізується на непрямому вираженні ствердження. Серед них вирізняємо над-, пре-, най-, гіпер-, супер-, ультра-, екстра-, архі-.

Префікс над-, зберігши прийменникову семантику ‘перебування зверху’, у поєднанні з іменниковими, прикметниковими та при­слів­­нико­вими утвореннями реалізує значення ‘що-небудь вище від уявної норми, те, що перебуває поза межами звичайного’, зокрема: надурожай, надприродний, надприбуток, надзоряний, надзвичайно, надлишок, надміру, надзиск, надземний, надбережжя.

Семантика високої чи найвищої якості типова для префіксів най— та пре-. Ці префікси здебільшого використовують у прикмет­нико­вих утвореннях для реалізації ствердження із відтінком по­силеної ознаки: Зиркнув – та й охолов: Вівчарики прехорошенького Найкращого баранчика взяли Та й патрають гуртом (2, с. 25); Одне слово султанове і Скендер-челебія сам приведе свою прекрасну Кісайю на Ат-Мейдан (5, с. 11); А по мені – найлучче жити, Як милосердний Бог дає (2, с. 34); Петру Тимофеєвичу помагають значнi адвокати i самi найбагатчi купцi та хазяїни (6, с. 7).

Крім того, запозичені префіксоїди архі— ‘головний, старший’ [13, с. 57], гіпер— ‘підвищення, надмірність’ [11, с. 132], екстра— ‘над­мір­ність, винятковість, розташування поза чим-небудь’ [11, с. 193], супер— ‘зверхність, найвища якість, посилена дія’ [11, с. 556], ультра— ‘над, крайній, за межами’ [11, с. 596] також спеціалізують на утворенні лексем зі стверджувальним значенням, зокрема: архієпис­коп, гіпер­актив­ний, гіперінфляція, екстраординарний, екстрамодний, суперкомп’ютер, суперпартнер, ультраструктура, ультразвуковий. Ці префіксоїди не дублюють одне одного, їх подаємо як близькі за значенням та такі, що експлікують різні відтінки спільного слово­твірного значення інтенсивності.

До словотвірних засобів експлікації ствердження зі значенням сукупності уналежнюємо афікси, спеціалізовані на творенні прик­мет­ників, іменників, дієслів, зокрема префікси спів-, взаємо-, все-(усе-) та власні й запозичені суфікси -н-, -т-, -ств-, -ч-, -іа-.

Прикметники, утворені за допомогою афікса все-, зазвичай набувають значення всеосяжності, повноти певної дії, обсягу, об’єму предмета чи явища, вираженого другою частиною слова: всетворчий, всесильний, вселюдний, всевидячий, всеблагий, всевишній, всебічний, всемогутній, всеосяжний, всевладний, всеукраїнський.

Компонент взаємоу морфемній будові іменників вербалізує стверджувальне значення однаковості, обопільності: взаємодія, взаємо­вплив, взаємовідносини, взаємозалежність, взаємодопомога, взаємо­розуміння, взаємозв’язок, взаємоперевірка, наприклад: Взаємодопомога в навчанні Допомога один одному в навчанні;  Вивченню взаємостосунків людини з природою приділено багато уваги – Увагу приділено вивченню зв’язку між людиною та природою.

Префікс спів-, поєднуючись з іменниковими лексемами, указує на об’єднаність людей, стверджуючи схоже ставлення до кого- чи чого-небудь, наприклад: співавтор – ‘особа, яка працювала разом з інши­ми особами над створенням винаходу, твору тощо’ [10, с. 325], спів­­роз­мовник, співбесідник – ‘ще один учасник розмови, бесіди’ [12, с. 656], співробітник – ‘той, хто працює разом із ким-небудь, допомагає йому в якійсь справі’ [10, с. 324], співбрат – ‘людина тієї самої професії, того самого середовища; товариш за заняттям, профе­сією’ [10, с. 325], співтовариство – ‘група осіб, пов’язаних спільними завданнями’ [12, с. 656], співвинуватець – ‘особа, винна в чому-небудь разом із кимсь’ [14, с. 516], співдоповідь – ‘невелика доповідь або по­відом­лення з питань основної доповіді’ [14, с. 517].

Услід за І. Р. Домрачевою, уважаємо, що питомі слов’янські ‑н-, -т-, -ств- та запозичені суфікси -ч-, -іа- постають виразниками стверджувального значення сукупності в збірних лексемах (іменниках) на зразок солдатня, парубота, птаство, малеча, шевченкіана, уні­версіада, спартакіада та ін. [4, с. 13].

На нашу думку, до афіксів, що реалізують стверджувальне значення, потрібно уналежнити також поєднання двох заперечних префіксів не- та без-, оскільки спочатку лексема із префіксом без— заперечує що‑небудь, а потім префікс не- додає слову значення кореневого афікса, що й уможливлює постання послабленого ствердження. У цьому випадку стверджувальне значення реалізують прикметникові утворення з конфіксами небез- та -н-, -лив-, -альн- у лексемах на зразок небезвідповідальний – ‘який усвідомлює від­повідальність’ [13, с. 246], небезкорисливий – ‘який дбає про користь, шукає вигоди, непозбавлений зацікавленості, яких-небудь розрахунків; корисливий’ [13, с. 246], небезнадійний – ‘той, що подає деяку надію на що-небудь’ [13, с. 246], небезрезультатний – ‘який дає бажаний результат, має певний успіх’ [13, с. 247], небезуспішний – ‘який має певний успіх, дає бажані наслідки’ [13, с. 247], небезінтересний – ‘інтересний, не по­збавлений певного інтересу’ [14, с. 246], небезгрішний – ‘який має провини’ [13, с. 246], небезтурботний – ‘який чим-небудь заклопотаний, має клопоти’ [14, с. 246], небезпідставний – ‘який має підстави’ [13, с. 247], небезсуперечний – ‘який викликає сумнів’ [13, с. 247], наприклад: В бутику-готелі Ви поринете в атмосферу спокою та умиро­творення, що само по собі велика розкіш у наш небезтурботний час (15); О мій повелителю, даруйте мені, але й я небез­грішний (7); «Ліверпуль» як і раніше залишається одним з най­відомі­ших британських клубів з величезною армією вболівальників по всьому світу, і, володіючи клубом Прем’єр-ліги, вони розраховують продовжити свій небезуспішний досвід роботи в США (15).

Отже, афікси з-(с-), в-(у-), за-, пере-, від-, ре-, спів-, небез-, взаємо-, все-(усе-) гіпер-, супер-, над-, поєднуючись з іменниками, прикметниками, дієсловами, прислівниками, реалізують стверджувальне значення із відтінком повторюваності, надмірної повноти вияву ознаки, сукупності, однаковості, результативності, наслідковості, напряму, інтенсивності, початку та закінченості дії. Перспективу наукових розвідок убачаємо в дослідженні стверджувального змісту в семантич­ній структурі лексем.

БІБЛІОГРАФІЧНІ ПОСИЛАННЯ

  1. Баган М. П. Категорія заперечення в українській мові: фун­к­ціонально-семантичні та етнолінгвістичні вияви : монографія / М. П. Баган. – К. : Видавичий дім Дмитра Бураго, 2012. – 376 с.
  2. Безпояско О. К. Граматика української мови. Морфологія : підруч. / О. К. Безпояско, К. Г. Городенська, В. М. Русанівський. – К. : Либідь, 1993. – 336 с.
  3. Владимирская Л. М. Статус категории утверждения/отрицания в современном немецком языке : дис. доктора филол. наук / Л. М. Владимирская. – Санкт-Петербург, 1999. – 464 с.
  4. Домрачева І. Р. Функціонально-семантична категорія сукупності у сучасній українській мові : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук. – Запоріжжя, 1999. –18 с.
  5. Івасишина Т. А. Синонімія словотворчих афіксів : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук / Т. А. Івасишина. – К., 1999. – 19 с.
  6. Ільїн В. С. Префікси в сучасній українській мові / В. С. Ільїн. – К. : Вид-во АН УРСР, 1983. – 166 с.
  7. Клименко Н. Ф. Словотвірна морфеміка сучасної української літературної мови / Н. Ф. Клименко, Є. А. Карпіловська. – К. : Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України, 1998. – 161 с.
  8. Новий тлумачний словник української мови : в 4 т. / [укл. В. Яременко, О. Сліпушко]. – К. : Аконіт, 2000. – Т. 1. – 910 с.
  9. Новий тлумачний словник української мови : в 4 т. / [укл. В. Яременко, О. Сліпушко]. – К. : Аконіт, 2000. – Т. 3. – 927 с.
  10. Новий тлумачний словник української мови : в 4 т. / [укл. В. Яременко, О. Сліпушко]. – К. : Аконіт, 2000. – Т. 4. – 941 с.
  11. Словник іншомовних слів / [уклад. : С. М. Морозов, Л. М. Шка­рапута]. – К. : Наук. думка, 2000. – 680 с.
  12. Словник синонімів української мови : в 2 т. / [Бурячок А. А., Гнатюк Г. М., Головащук С. І. та ін.]. – К. : Наук. думка, 1999–2000. – Т. 2. – 960 с.
  13. Словник української мови : в 11 т. / [редкол.: Білодід І. К. (голов. ред.) та ін.]. – К. : Наук. думка, 1970–1980. – Т. 5 : Н–О. – 840 с.
  14. Словник української мови: в 11 т. / [редкол.: Білодід І. К. (голов. ред.) та ін.]. – К. : Наук. думка, 1970–1980. – Т. 9 : C. – 916 с.
  15. Українська мова : енциклопедія / [редкол.: В. М. Русанівський (співголова), О. О. Тараненко (співголова), М. П. Зяблюк та ін.]. – [3-є вид., зі змінами і доп.]. – К. : Укр. енцикл., 2007. – 856 с.
  16. Katz The semantic component of a linguistic description / J. Katz // Zeichen und System der Sprache. – Bd III, Berlin, 1966. – Р. 10–22.

 

ДЖЕРЕЛА ФАКТИЧНОГО МАТЕРІАЛУ

  1. Вишня Остап. Шкільні твори [Електронний ресурс] / Остап Вишня. – Режим доступу : http://www.ukrlib.com.ua/
  2. Глібов Л. Цяцькований осел. Вибрані твори / Л. Глібов. – К. : Веселка, 1978. – 136 с.
  3. Гончар О. Прапороносці / О. Гончар. – К. : Дніпро, 1991. – 206 с.
  4. Журахович С. Мамині приказки / С.Журахович // Веселочка. – – № 3/4. – С. 26–27.
  5. Загребельний П. Роксолана / П. Загребельний. – К. : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2013. – 800 с.
  6. Карпенко-Карий І. Вибрані твори / І. Карпенко-Карий. – К. : Мистецтво, 1989. – 256 с.
  7. Королів-Старий Василь. Потерчата [Електронний ресурс] / В. Королів-Старий. – Режим доступу : http://www.dobra-at.ua/
  8. Мирний Панас. Твори : в 2 т. / Панас Мирний. – К. : Дніпро, 1985. – Т. 1. – 552 с.
  9. Нечуй-Левицький І. С. Твори : в 3 т. / І. С. Нечуй-Левицький. – К : Дніпро, 1988. – Т. 3. – 645 с.
  10. Стефаник В. Моє слово : новели та оповідання / В. Стефаник. – К. : Веселка, 1991. – 190 с.
  11. Страйк ілюзій : антологія сучасної української драматургії / [упоряд. Н. Мірошніченко]. – К. : Основи, 2004. – 370 с.
  12. Українка Леся. Досвітні вогні / Леся Українка. – К. : Веселка, 1975. – 159 с.
  13. Федькович Ю. Вибрані твори / Ю. Федькович. – К. : Дніпро, 1969. – 214 с.
  14. Франко І. Поезія та драматичні твори / І. Франко. – Львів : Каменяр, 1977. – 199 с.
  15. Чого хоче «Ліверпуль» від лівого захисника? [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.liverpoolfc.com.ua/

 

Надійшла до редколегії 15.06.2016

 

 
 
Редакційна колегія не завжди поділяє позицію авторів. За точність викладеного матеріалу відповідальність покладена на авторів.
Усі права застережені. Використання матеріалів – з дозволу редакційної ради

© Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, 2012-2015